Національний інститут раку

Кондрацький Юрій Миколайович

д.мед.н. керівник клініки онкохірургії ДНП «НІР»

Указ Президента України №478/2024

Здобутки  стипендіата

«Хочу висловити слова вдячності адміністрації Національного інституту раку, яка подала мене на присвоєння звання заслужений лікар України.

25 років роботи в найбільшому онкологічному закладі України:

• Десятки тисяч проконсультованих та пролікованих пацієнтів,
• Тисячі оперативних втручань,
• Сотні врятованих пацієнтів,
• Створення своєї школи онкохірургії та участь у створенні всеукраїнської спілки онкологів,
• Незліченна кількість лекцій, семінарів, майстер-класів,
• Міжнародна діяльність та публікації наукових видань.

Я вдячний Єфіменко Олені, Дерибон Олені та Шудраку Анатолію – людям, які оцінили мою працю та вклад в українську медицину, зокрема онкологію. Далі буде довгочит для тих, хто хоче прочитати про мій шлях до сьогодення, а також подяка людям які мали значний вплив на мій розвиток. Ввикладаю. інформацію тезисно.

Народжений в Радянському Союзі в родині лікарів, я є третім поколінням ескулапів. Завжди згадую свою бабусю, воєнно-польового хірурга, розповіді якої, на жаль, стали актуальними в сучасний воєнний час.

Мій батько (доцент кафедри радіології НМУ), сестра (доцент кафедри ендокринології), тітка та дядько, двоюрідний брат і багато інших знайомих та друзів, звісно, також медичні працівники. Тому шансів здобути іншу освіту в мене не було.

З 1991 по 1997 рік я був студентом НМУ (отримав синій диплом). У 1993 році працював молодшим медичним робітником у дитячій лікарні (дотепер здригаюсь при спогадах про лотки з видаленими дитячими гландами). З 1994 по 1997 рік я працював рентген-лаборантом в лікарні “Охматдит”. Дякую колективу за підтримку студента.

З 1997 року був інтерном Інституту онкології та  Інституту експериментальної й клінічної хірургії  ім. Шалімова О.О.  Дякую проф. Лаврику А.С. за навчання та проф. Полінкевичу Б.Сю за науку.

З 1999 року я працював рентген-хірургом Національного інституту раку і дуже вдячний проф. Югринову О.Г. У 2001 році став онкохірургом відділу пухлин черевної порожнини.

З 2001 по 2003 рік був співробітником абдомінального відділення під керівництвом проф. Чорного В.О. Вдячний за навчання професії та життю Розумею Д.О. та Коробко В.Б. – дуже гарний колектив та атмосфера. З 2003 по 2005 рік я працював у підрозділі онкопроктології під керівництвом проф. Кікотя В.О.

 Вдячний за академічний досвід від Сорокіна Б.В. та Колесник О.О., а також за негативний досвід (що не менш важливо) від деяких інших колег.

З 2005 по 2014 рік я був науковим співробітником відділення пухлин грудної порожнини. Проф. Ганул В.Л. був строгим, але справедливим наставником. Тільки він міг витримати мою “ранкову” подачу пацієнта та гастректомію за 2 години разом з операційною сестрою до приходу академіка. За це я завжди отримував на “горіхи”, але ніколи далі розмов не доходило.

Безмежно вдячний моєму вчителю та ментору Кіркілевському С.І. Станіслав Ігорович, захоплює ваш філософсько-раціональний погляд на життя. Розуміння, коли треба все радикально змінити, залишивши “обличчя” та комфорт, викликає повагу! Я вдячний вам за навчання хірургії, науковій діяльності, формуванню команди та життю!

Сергій Миколайович Крохмалев, я вдячний вам! Незважаючи на численні розбіжності, ви для мене були “розумним батьком”, який іноді лаяв мене за ляпи, іноді удавав, що не бачить моїх помилок, але з узди не відпускав.

Павло Крохмалев, ти справжній бойовий товариш, з яким ми були пліч-о-пліч. Хоча змінились вимоги хірургії та часів, я вдячний тобі за підтримку. А також вдячний сестрам, які були в цій “екстремальній” команді: операційній сестрі Жанні Соколовській, анестезистці Олені Тимошенко, перев’язувальній сестрі Марії Вергун (яка зараз старша сестра) та багатьом іншим!

Ну і нова історія… З 2014 року…Завжди, коли ти змінюєш систему, щось стає кращим, щось гіршим, але без хаосу не може бути розвитку.

Андрію Семиволос, вдячний тобі, що ти зустрівся мені на шляху. І та перша торакоскопічна операція, яку ми з тобою зробили, і бунт проти деспотизму, який був!

Андрій Безносенко, Олександр Стаховський, Костянтин Копчак, вдячний вам, бо без вас не було б подальшого розвитку.

Ну і молодь! Також вдячний сучасній команді, яка була сформована з 2014 року. Хлопці і дівчата, ви круті, за вами майбутнє! Дякую всім!»