Указ президента України про надання КОНДРАЦЬКОМУ Юрію Миколайовичу почесного звання «ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ»
Кондрацький Юрій Миколайович
«Хочу висловити слова вдячності адміністрації Національного інституту раку, яка подала мене на присвоєння звання заслужений лікар України.
25 років роботи в найбільшому онкологічному закладі України:
- Десятки тисяч проконсультованих та пролікованих пацієнтів,
- Тисячі оперативних втручань,
- Сотні врятованих пацієнтів,
- Створення своєї школи онкохірургії та участь у створенні всеукраїнської спілки онкологів,
- Незліченна кількість лекцій, семінарів, майстер-класів,
- Міжнародна діяльність та публікації наукових видань.
Я вдячний Єфіменко Олені, Дерибон Олені та Шудраку Анатолію – людям, які оцінили мою працю та вклад в українську медицину, зокрема онкологію. Далі буде довгочит для тих, хто хоче прочитати про мій шлях до сьогодення, а також подяка людям які мали значний вплив на мій розвиток. Ввикладаю. інформацію тезисно.
Народжений в Радянському Союзі в родині лікарів, я є третім поколінням ескулапів. Завжди згадую свою бабусю, воєнно-польового хірурга, розповіді якої, на жаль, стали актуальними в сучасний воєнний час.
Мій батько (доцент кафедри радіології НМУ), сестра (доцент кафедри ендокринології), тітка та дядько, двоюрідний брат і багато інших знайомих та друзів, звісно, також медичні працівники. Тому шансів здобути іншу освіту в мене не було.
З 1991 по 1997 рік я був студентом НМУ (отримав синій диплом). У 1993 році працював молодшим медичним робітником у дитячій лікарні (дотепер здригаюсь при спогадах про лотки з видаленими дитячими гландами). З 1994 по 1997 рік я працював рентген-лаборантом в лікарні “Охматдит”. Дякую колективу за підтримку студента.
З 1997 року був інтерном Інституту онкології та Інституту експериментальної й клінічної хірургії ім. Шалімова О.О. Дякую проф. Лаврику А.С. за навчання та проф. Полінкевичу Б.Сю за науку.
З 1999 року я працював рентген-хірургом Національного інституту раку і дуже вдячний проф. Югринову О.Г. У 2001 році став онкохірургом відділу пухлин черевної порожнини.
З 2001 по 2003 рік був співробітником абдомінального відділення під керівництвом проф. Чорного В.О. Вдячний за навчання професії та життю Розумею Д.О. та Коробко В.Б. – дуже гарний колектив та атмосфера. З 2003 по 2005 рік я працював у підрозділі онкопроктології під керівництвом проф. Кікотя В.О.
Вдячний за академічний досвід від Сорокіна Б.В. та Колесник О.О., а також за негативний досвід (що не менш важливо) від деяких інших колег.
З 2005 по 2014 рік я був науковим співробітником відділення пухлин грудної порожнини. Проф. Ганул В.Л. був строгим, але справедливим наставником. Тільки він міг витримати мою “ранкову” подачу пацієнта та гастректомію за 2 години разом з операційною сестрою до приходу академіка. За це я завжди отримував на “горіхи”, але ніколи далі розмов не доходило.
Безмежно вдячний моєму вчителю та ментору Кіркілевському С.І. Станіслав Ігорович, захоплює ваш філософсько-раціональний погляд на життя. Розуміння, коли треба все радикально змінити, залишивши “обличчя” та комфорт, викликає повагу! Я вдячний вам за навчання хірургії, науковій діяльності, формуванню команди та життю!
Сергій Миколайович Крохмалев, я вдячний вам! Незважаючи на численні розбіжності, ви для мене були “розумним батьком”, який іноді лаяв мене за ляпи, іноді удавав, що не бачить моїх помилок, але з узди не відпускав.
Павло Крохмалев, ти справжній бойовий товариш, з яким ми були пліч-о-пліч. Хоча змінились вимоги хірургії та часів, я вдячний тобі за підтримку. А також вдячний сестрам, які були в цій “екстремальній” команді: операційній сестрі Жанні Соколовській, анестезистці Олені Тимошенко, перев’язувальній сестрі Марії Вергун (яка зараз старша сестра) та багатьом іншим!
Ну і нова історія… З 2014 року…Завжди, коли ти змінюєш систему, щось стає кращим, щось гіршим, але без хаосу не може бути розвитку.
Андрію Семиволос, вдячний тобі, що ти зустрівся мені на шляху. І та перша торакоскопічна операція, яку ми з тобою зробили, і бунт проти деспотизму, який був!
Андрій Безносенко, Олександр Стаховський, Костянтин Копчак, вдячний вам, бо без вас не було б подальшого розвитку.
Ну і молодь! Також вдячний сучасній команді, яка була сформована з 2014 року. Хлопці і дівчата, ви круті, за вами майбутнє! Дякую всім!»
