Accessibility Tools

Skip to main content

History

Початок: Пулюй і світло, що бачить через тіло

Наше уявлення про онкологічну діагностику бере початок із надзвичайного відкриття – рентгенівських променів, що «проходять крізь тіло». 

Український фізик Іван Павлович Пулюй (1845–1918) був першим, хто провів фундаментальні експерименти з катодними променями ще у 1881 році. Він створив «лампу Пулюя» – вакуумну трубку, яка випромінювала промені, здатні іонізувати середовище, проходити крізь тіло і створювати чіткі рентгенівські знімки, зокрема скелета дитини. Він пояснив природу цих променів та створив потужну наукову основу для подальшого розвитку рентгенології.

Німецький фізик Вільгельм Рентген у 1895 році продовжив дослідження «X-променів» та зробив перше рентген-зображення. За це він отримав Нобелівську премію у 1901 і вважається офіційним відкривачем рентгенівського випромінювання. 

Вже невдовзі світ здобув унікальні можливості «побачити» тіло зсередини. 

Іван Павлович Пулюй

Зображення з сайту vue.gov.ua

Вільгельм Рентген

Зображення з сайту dhm.de

Від рентгенівських кабінетів до Київського інституту

У Києві перші рентгенівські кабінети з’являються з 1898 року – наприклад, при лікарні Покровського монастиря. Ці кабінети і поклали початок інституційної історії онкологічної допомоги.

У 1920 на базі рентгенслужби формується Київський рентгенівський інститут. Це і є відлік, з якого ведеться історія сучасного Національного інституту раку.

Радіомер, Кюрі й розвиток клініки

У 1920–х роках інститут активно розвиває напрям надсучасної на той час радіотерапії. У 1925 році до Києва потрапляє радій від Марії Кюрі, що прискорює становлення променевої терапії. А вже 1934 року відкривають першу онкологічну клініку на 50 ліжок, яка після війни зростає втричі. У цей період інститут стає центром наукових і лікувальних стандартів по всій країні. 

Марія Кюрі

Зображення з сайту canonica.ai

Від війни до сучасності: синергія науки, лікування й навчання

Післявоєнні десятиліття — це нелегкий, але плідний час: відкривають нові відділення, запроваджують комбіновані методи лікування, поглиблюють дослідження та готують нове покоління лікарів. Інститут стає не просто клінікою, а єдиною в Україні структурою, що поєднує різні напрями — клінічний, науковий, освітній — у нову інтегровану медичну систему.

Інститут 1960-ті роки

Мистецтво в Національному інституті раку

Однією з найбільш впізнаваних ознак Інституту є величезна мозаїка «Перемога (1970–1971) на фасаді адміністративного корпусу. Її автори – подружжя Галина Зубченко та Григорій Пришедько. Панно розміром приблизно 9×12,7 м створене із смальти, кераміки й кольорового скла. На думку мистецтвознавців, панно є своєрідною реплікою Святого Георгія, який перемагає змія.

Мозаїка «Перемога»

Художниця Галина Зубченко
Зображення з сайту my.etnoua.info

Григорій Пришедько, Алла Горська, Григорій Синиця, Віктор Зарецький на риштуваннях мозаїки. 1965 рік
Зображення з сайту argumentua.com

Сьогодення: національний лідер і джерело надії

Сьогодні Національний інститут раку – це ключовий центр онкологічної допомоги в Україні. Тут практикують найвищі стандарти лікування, готують фахівців, проводять дослідження і розробляють рекомендації до державних політик у сфері онкології. 

Кілька поколінь лікарів і науковців спільно створювали те, що ми маємо нині. Ця історія – наше цінне надбання та надихаючий доказ того, що кожне зусилля, кожний момент спільної роботи важливі на шляху до великих змін заради збереження життя людей.